Просянський ліцей Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області

Кроки впровадження інклюзивної системи у загальноосвітньому навчальному закладі

Інклюзивна освіта є не лише актуальним соціальним аспектом, але й одним із прогресивних напрямків розвитку сучасної української школи. Воно передбачає повноцінну участь дітей з особливими освітніми потребами у навчальному процесі без відокремлення від основної частини учнів, за умови забезпечення відповідності потребам особливих учнів та їх різнобічної підтримки на всіх етапах освітнього процесу. Включення інклюзивної системи до концепції навчальних закладів активно пропагується та регулюється державою на законодавчому рівні, хоча на даний час перебуває лише на стадії впровадження. Вивчення та перейняття успішного досвіду інших країн у цьому напрямку має відбуватися з адаптацією до особливостей існуючого національного освітнього процесу в Україні.

Переваги такого типу для всіх учасників інклюзивного процесу важко переоцінити, а саме: покращення розвитку, нормальна соціалізація та подальша інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в суспільство; формування в інших учнів толерантності, розуміння та підтримки людей з відмінностями, навичок співробітництва та винахідливості; підвищення кваліфікації вчителів інклюзивних класів за рахунок оволодіння новими технологіями та урахування індивідуальних особливостей учнів; залучення до освітнього процесу батьків та різнопрофільних фахівців (соціальних педагогів, психологів, дефектологів та інших спеціалістів).

Запровадження інклюзивної освіти є складним процесом, що потребує значних нововведень та матеріальних вкладень. Саме недостатність фінансування та кваліфікованих кадрів є основними перешкодами для повноцінного функціонування інклюзії. Варто зазначити, що першим і найважливішим кроком у напрямку її впровадження є формування інклюзивної культури – такої свідомості співробітників школи, що базується на розумінні загальних принципів системи, підтримці інклюзивних цінностей, глибокому усвідомленні сторін інклюзивного процесу та моральній готовності до прийняття та менторства дітей з особливими потребами. Кожному педагогу важливо навчитися ставити себе на місце таких учнів, бачити в них не вади, а особливості та перспективи, а також правильно будувати взаємодію особливих дітей з однокласниками.

Інклюзивна освіта – це не просто діток з порушеннями у загальноосвітньому закладі разом з іншими дітьми. В першу чергу вона потребує створення особливого середовища, сприятливого для вільного перебування учнів з особливими потребами на території освітнього закладу та їх адаптації до нового оточення, а також відсутність різноманітних бар’єрів (фізичних, ментальних, інформаційних) у навчальному просторі.

У системі інклюзивної освіти має місце поняття «універсальний дизайн», яке співзвучне з філософією інклюзії. Універсальний дизайн – це підхід до проектування та забезпечення середовища необхідними засобами й технологіями, що відповідають вимогам спільного користування та задовольняють потреби всіх користувачів, як більшості членів нашого суспільства, так і осіб з особливими потребами та певних категорій населення, які постійно чи тимчасово є маломобільними або з обмеженнями (люди похилого віку, батьки з малим дітьми, пацієнти лікарень, вагітні жінки і т.п.). Універсальний дизайн базується на принципах рівності та доступності простору для кожного, сприйняття інформації незалежно від сенсорних особливостей та терпимість до помилок користувачів.

Звичайно, при запровадженні інклюзивного школа має забезпечити архітектурну безбар’єрність (пандуси, ліфти, пристосування в туалетах, написи шрифтом Брайля тощо) та розумну організацію класних кімнат. В багатьох школах України вже побудовані ресурсні кімнати та медіатеки, поділені на функціональні частини, що дозволяють учням змінювати діяльність, забезпечуючи гармонізацію психоемоційного стану. Це особливий тип організації інтерактивного простору з наявністю необхідного обладнання для інтелектуального, творчого та фізичного розвитку у сукупності.

Важливим моментом є адаптація шкільної програми під потреби всіх учасників навчального процесу. Існують норми наповнюваності класів – до 30 учнів усього, серед яких не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами (у деяких випадках – не більше двох). Варто розуміти, що особливі діти не можуть так само ефективно засвоювати вміння та навички, як і здорові учні, тому організація має бути оптимальною – сприяти покращенню засвоєння матеріалу для таких дітей без втрат для решти учнів. Наприклад, необхідно враховувати підвищену втомлюваність і переглянути тривалість уроків. Офіційно створена посада асистента вчителя, що є необхідною умовою для існування інклюзивних класів. Наявність асистента дозволяє приділити увагу всім учням, і дітям з особливими потребами додатково.

Особливу увагу слід приділити додатковим матеріалам та аудіовізуальним засобам. Наразі існує велика кількість різноманітних методик (наприклад, скрайбінг, інтелект-карти, лепбуки, буктрейлери та багато іншого), простір для ідей безмежний. Таке осучаснення навчального процесу сприяє кращому засвоєнню матеріалу всіма учнями, а також є ефективним мотиваційним компонентом, що зацікавлює дітей та урізноманітнює урок. Талановитий та натхненний педагог, що йде в ногу з часом, зуміє наповнити процес оптимальними засобами, зробивши учнів з особливими потребами повноцінним учасником освітнього процесу.

Інклюзивна освіта в дії

В корпусі початкової школи на першому поверсі створена ресурсна кімната - окремий спеціально облаштований клас для дітей із особливими освітніми потребами, де вони навчаються за індивідуальним планом розвитку у супроводі спеціалістів.

Ресурсна кімната розділена на зони: навчальну, ігрову зону та зону відпочинку і соціально-побутову. Модульні меблі дозволяють по-різному формувати такі робочі зони.

Навчальна зона містить робоче місце вчителя та індивідуальне місце учня. Навчальні парти, за якими більшість часу знаходяться діти, регульовані і підлаштовуються індивідуально під учня. Крім того, навчальна зона оснащена інтерактивною дошкою, комп’ютерним обладнанням, навчально-методичною та розвитковою літературою, канцелярським приладдям, іграми на логіку і розвиток мислення.

Ігровий центр діяльності - важливий простір ресурсної кімнати, у якому передбачено: пуфи для відпочинку, підлоговий мольберт, набори для творчості, набори для моделювання, настільні ігри, пазли. Усі ці засоби знімають психоемоційне навантаження після навчального процесу і мають арт-терапевтичний ефект.

У зоні соціального побуту створюється простір, який виконує функції кухні та їдальні. Він оснащений кухонними шафами, столами, мікрохвильовою піччю, елекрочайником, наборами сучасного посуду. Тут діти з особливими освітніми потребами під наглядом педагогів або з їхньою допомогою набувають навичок самообслуговування, які допоможуть їм адаптуватись у соціумі.

Ресурсна кімната – це можливість набувати соціальний досвід, адже основне завдання інклюзивної освіти для таких дітей – підготувати їх до самостійного дорослого життя.